Автор
Дія багатопланового роману Анатолія Дімарова «І будуть люди» відбувається на Полтавщині в перше десятиріччя Радянської влади на Україні. Відтворюючи драматичні життєві події того часу, автор розповідає про складну долю колишнього наймита Василя Ганжі, який став у роки революції більшовиком, керівником сільської бідноти, про його помічника — комсомольського ватажка Володимира Твердохліба, сім'ю бідного сільського священика Світличного та інших героїв твору....
Эта страница Knigi.click посвящена книге «І будуть люди»: читатель видит описание, автора, жанры и может сразу перейти к чтению полной версии в браузере.
Автор: Анатолій Дімаров. Жанры: Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература.
Можно читать бесплатно? Да, страница открывает текст для онлайн-чтения без регистрации.
Текст полный? Для этой карточки используется полная версия, доступная на странице книги; пагинация сохраняет последовательность глав.
Нужно скачивать файл? Нет, чтение доступно прямо в браузере.
Здесь собраны описание, жанры, автор, похожие книги и полный текст для чтения в браузере. После чтения можно перейти к книгам автора, жанровому каталогу или тематическим подборкам.
На этой странице Knigi.click текст книги открыт для чтения в браузере. Можно перейти к ридеру, настроить шрифт и продолжить чтение без регистрации.
— Як ти думаєш, Оксене: може, що назирателю дати?
— Як хочете, — буркнув байдуже Оксен.
Гайдук вибрав найдрібнішу крашанку, найменший пиріжок, довго виважував у руках, нарешті, вирішив:
— Мабуть, не треба. Їм пельку нічим не заткнеш, а з тюрми все одно не випустять.
— Треба було вам Ганжу палити! — не втримався від докору Оксен.
Гайдук засопів, порипів ліжком, блимнув лихим оком:
— Ти що, мо’, продавать мене зібрався?
— Хто б вас там продавав!
— Гляди!
І надовго поринули в мовчанку.
Як завжди в найскрутніші хвилини, Оксен вдався до бога. Молив його палко й щиро, щоб врозумив, просвітив, вказав порятунок, а Танина записка ворушилася тихенько на грудях, нашіптувала гаряче й звабно: «Дуже чекаємо… чекаємо… чекаємо…»
Аж під ранок твердо вирішив: він не буде брехати. Адже сам господь бог заповів не оскверняти вуста свої брехнею, казати тільки правду. І він піде до слідчого, як на сповідь, нічого не убавить, але нічого й не додасть до того, що було.
Помолившись, з серцем, повним спокою, з прояснілими очима заснув міцно Оксен."
"Після того, як Івасюта сказав слідчому, що Гайдук у нього не ночував, його звели віч-на-віч із старим.
— Громадянине Івасюта, ви стверджуєте своє свідчення, що Гайдук не ночував у вас у ту ніч, коли загорілася хата Ганжі?
— Стверджую, — тихо відповів блідий Оксен.
— Оксене! — закричав страшно Гайдук, вирячуючи очі.— Кажи правду, Оксене!
— Ви свідчите, що це правда?
— Як перед богом свідчу!
— Оксене! Я по твою душу і з того світу прийду!
— Виведіть заарештованих!
Через два дні відбувся суд: Івасюту виправдали, Гайдука засудили до розстрілу.
Гайдука вів із суду худенький конвойний з зовсім юним, що його ще й бритва не торкалася, обличчям. Супив грізно рідкі бровенята, погукував на перехожих, що зупинялися:
— Проходьте! Проходьте! — цілився багнетом важкенної гвинтівки в згорблену спину старого.
Гайдук ішов усе повільніше й повільніше. Поглядав зацьковано то вправо, то вліво, а недалеко від в’язниці раптом поточився-поточився, зламався в колінах, ліг на дзвінку промерзлу землю:
— О-ох, сил моїх уже немає!
— Уставайте! Чуєте, вставайте! — торсав його кінчиком багнета боєць.
Страница открывает полный текст книги в браузере без лишних шагов.
Нет, чтение доступно сразу на странице книги.
Используйте блоки автора, жанра и похожих книг ниже текста.
